Черговий ляпас по скрепі. Вражаючі трофеї сирійських повстанців.
Сирійські повстанці затрофеїли унікальну російську РЛС 48Я6-К1 «Подльот-К1», до С-400
Вона здатна виявляти цілі на відстанях від 10 до 300 км і на висоті до 10 км у низьковисотному, висотному, дальньому та гірському режимах, а також видавати цілі для ЗРК типу С-400 і С-300.
Реакція росіян на скрінах.
Довідка
Наприкінці листопада 2024 року сирійська опозиція розпочала масштабний наступ проти урядових сил президента Башара Асада на північному заході країни. Операція, очолювана угрупованням «Гаят Тахрір аш-Шам» (ГТШ), розпочалася 27 листопада і стала першою великою атакою опозиції з 2016 року.
Хронологія подій:
- 27 листопада: Опозиційні сили захопили понад 50 населених пунктів у провінціях Алеппо та Ідліб, включно з районами Аль-Хамданія та Нове Алеппо.
Liveuamap Syria - 29 листопада: Повстанці увійшли до центру міста Алеппо, що стало першим таким проривом з 2016 року.
Ukranews - 1 грудня: Опозиційні угруповання повністю взяли під контроль місто Алеппо, за винятком районів, контрольованих курдськими силами.
NV
Реакція урядових сил та міжнародної спільноти:
Сирійська армія, за підтримки російських авіаударів, намагалася стримати наступ опозиції. Президент Башар Асад звернувся до Росії за додатковою підтримкою. Однак, за словами експертів, Росія обмежена у своїй здатності надати значну допомогу через власні військові зобов’язання.
Наслідки:
Наступ опозиції призвів до значних змін на полі бою, зокрема до втрати урядовими силами контролю над ключовими територіями. Ці події можуть мати серйозні наслідки для подальшого розвитку конфлікту в Сирії та регіональної стабільності.
Ситуація залишається динамічною, і подальший розвиток подій залежатиме від дій залучених сторін та міжнародної спільноти.
Наслідки для іміджу Росії ?
Наступ сирійської опозиції наприкінці листопада 2024 року мав значний вплив на імідж Росії, особливо в контексті її ролі як ключового союзника режиму Башара Асада. Наслідки для репутації Росії на міжнародній арені були суттєвими:
1. Втрата статусу ефективного союзника
- Слабкість підтримки: Нездатність Росії оперативно допомогти сирійському уряду через обмежені військові ресурси (особливо після затяжного конфлікту в Україні) підкреслила її обмежені можливості у глобальних військових операціях.
- Сумніви у союзників: Інші країни, які розглядають Росію як потенційного партнера, можуть засумніватися в її спроможності забезпечити ефективну військову підтримку.
2. Підрив репутації як стабілізатора
- Зростання хаосу в Сирії: Наступ опозиції вказує на те, що навіть за значної підтримки з боку Росії режим Асада залишається вразливим. Це підкреслює невдачу Росії у стабілізації Сирії, що було одним із головних аргументів її військової інтервенції в 2015 році.
- Програш у стратегічному регіоні: Втрата контролю над ключовими територіями, зокрема Алеппо, підриває зусилля Росії утримати вплив у регіоні.
3. Критика на міжнародній арені
- Засудження авіаударів: Використання російських авіаударів для підтримки сирійського уряду викликало нову хвилю критики з боку західних країн та правозахисних організацій. Це додатково посилює напругу у відносинах Росії із Заходом.
- Роль у гуманітарній кризі: Міжнародні організації звинувачують Росію у погіршенні гуманітарної ситуації в Сирії через постійні бомбардування цивільних районів.
4. Зміцнення позицій опонентів
- Перевага Туреччини: Туреччина, яка підтримує частину сирійської опозиції, посилює свій вплив у регіоні. Це створює додатковий виклик для Росії, яка намагалася утримувати баланс у стосунках з Анкарою.
- Підтримка опозиції: Успіхи сирійської опозиції можуть стимулювати нові поставки озброєння та фінансову підтримку з боку Заходу та країн Затоки.
5. Вплив на внутрішню політику Росії
- Незадоволення в елітах: Поразки в Сирії можуть стати додатковим фактором напруження серед російських еліт, які ставлять під сумнів ефективність закордонної політики Кремля.
- Деморалізація суспільства: В умовах економічних труднощів та затяжного конфлікту в Україні російське суспільство може сприйняти сирійські події як чергову ознаку провалу зовнішньої політики.