Пророчий вірш Василя Симоненка
***
Можливо, знову загримлять гармати,
І танк зімне пшеницю на лану,
І буде плакать і журитись мати,
Коли сини ітимуть на війну.
І хтось востаннє поцілує милу,
І хтось сльозу непрохану змахне,
А може, дехто втратить віру й силу,
Своє життя рятуючи одне.
Але не я… Я квизнути не стану,
Хоч як не буде боляче мені, —
За нашу землю, дорогу й кохану,
Я рад прийнять на себе всі вогні.
За тих дітей, що бігають до школи,
За матерів, змарнілих у труді,
За рідні наші верби довгополі,
За наші дні, прекрасні й молоді.
І тут ні сліз, ні відчаю не треба,
І тут не треба страху і ниття —
Живе лиш той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя.
22.06.1955
Вірш Василя Симоненка «Можливо, знову загримлять гармати» є пророчим і символічним для української літератури, адже він уособлює тривогу за майбутнє України, нагадуючи про постійну загрозу війни. Симоненко, як і багато інших поетів-шістдесятників, зумів передбачити трагічні події, які в майбутньому могли повторитися, звертаючи увагу на людські цінності, біль матерів і жертовність синів.
Історія створення
Вірш написаний у 1960-х роках, у період «хрущовської відлиги». У цей час в Україні почалося піднесення національної свідомості, але водночас залишався страх перед репресіями, які нещодавно закінчилися. Симоненко гостро відчував біль за свій народ і передчував, що спокій може бути тимчасовим.
Цей твір є частиною його патріотичної поезії, де Симоненко говорить про людське страждання, тягар війни, відповідальність поколінь за збереження миру та національної ідентичності.
Критика про вірш
- Символізм і актуальність: Літературознавці відзначають, що цей вірш є універсальним у своїй суті, адже тема війни і її руйнівних наслідків стосується всіх поколінь. Василь Симоненко поєднує ліризм із глибоким осмисленням суспільних процесів.
Вірш сприймається як попередження і як заклик до збереження миру. - Материнський мотив: У вірші яскраво розкрита тема матері, яка страждає через втрату синів. Це робить його особливо емоційним і близьким для багатьох поколінь, адже в українській культурі образ матері є символом землі, дому та життя.
- Пророчість: Критики зазначають, що вірш відображає не тільки минулі воєнні трагедії, а й є передчуттям подальших конфліктів, зокрема війни на Донбасі чи повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Симоненко неначе звертається до нас із минулого, нагадуючи про крихкість миру.
Цікаві факти та наслідки
- Пророчий контекст: Попри те, що вірш написаний у другій половині ХХ століття, його сприймають як відображення сучасних подій. Він став актуальним у контексті російсько-української війни.
- Використання у публіцистиці та мистецтві:
- Рядки з вірша часто цитуються у промовах, статтях та виступах як символічне нагадування про важливість миру.
- Його використовували у театральних постановках і літературних читаннях, присвячених національній тематиці.
- Місце у творчості Симоненка: Цей твір є одним із тих, які найяскравіше розкривають патріотичну позицію автора. Він продовжує жити в пам’яті українців як приклад сильної громадянської лірики.
- Образ війни в українській поезії: Симоненко став частиною традиції, яку започаткували українські поети ще з часів Тараса Шевченка. Образ війни у вірші перегукується з творами Лесі Українки, Павла Тичини та Олександра Олеся.
Значення для сучасності
У сьогоднішньому контексті цей вірш звучить особливо болісно та правдиво. Він нагадує нам про руйнівні наслідки війни, страждання матерів і відповідальність кожного за збереження миру. Симоненко залишив послання майбутнім поколінням — пам’ятати уроки минулого і берегти життя.