Україна ратифікувала історичну угоду зі США про надра: що далі

Український парламент на позачерговому засіданні 8 травня ратифікував історичну угоду зі США про співпрацю у сфері надр та створення інвестиційного фонду.

Документ не вимагає змін Конституції та передбачає паритетне управління майбутнім фондом, а також не визнає за Україною “боргів” перед США. Після ратифікації основної угоди Україна та США підпишуть ще два договори – про технічні аспекти реалізації співробітництва.

Йдеться про законопроєкт № 0309, поданий до Верховної Ради Кабінетом міністрів 1 травня – відразу після підписання угоди зі Штатами. За основу і в цілому проголосували338 народних депутатів – конституційна більшість.

Документ готувався до ратифікації за прискореною процедурою, а розглядався в сесійній залі – за скороченою. Слід враховувати, що парламент також вніс до порядку денного законопроєкт № 13256 про внесення змін до Бюджетного кодексу, який також пов’язаний із реалізацією угоди. Основне голосування за нього відбудеться вже після 11 травня.

Ще до голосування в сесійній залі Комітет з питань міжнародної політики додав до тексту проєкту ратифікації зауваження про зняття з парламенту відповідальності за зміст двох додаткових угод. “Цей міжнародний договір, який підлягає ратифікації Верховною Радою, міститься лише в одному 12-сторінковому документі. Свою згоду на обов’язковість Верховна Рада дає тільки цьому договору, тільки цьому документу. Саме цей договір, згідно зі статтею 9 Конституції України, стане “частиною національного законодавства України”. Хоча тут точніше було б сказати “частиною національного права України”, оскільки за логікою міжурядовий договір, створений за участю уряду, не може бути вищим за акти законодавчої влади“, – пояснював голова Комітету з питань зовнішньої політики Олександр Мережко.

Також до тексту законопроєкту внесли згадку про те, що угода діє в міжнародно визнаних кордонах України 1991 року. Це стосується і територіального моря України.

Ратифікації потребувала лише основна частина угоди. Дві інші технічні угоди є імплементаційними та вимагають лише підписання, а не голосування у Раді. Як пояснював нардеп від “Голосу” Ярослав Железняк, йдеться про такі два документи:

1. Угода про обмежене партнерство( про створення Фонду):

• Сторони – DFC (американська корпорація) та українська агенція державно-приватного партнерства (PPP Agency).
• Угода визначає механізм створення, фінансування, структуру управління фондом.
• Підписання можливе одразу після ратифікації міжурядової угоди в парламенті України, адже з боку США жодна з угод не потребує ратифікації в Конгресі.

2. Далі Угода про створення “Генерального партнера”:

Це документ про створення структури, що управлятиме фондом – “Генерального партнера” з трьома українськими та трьома американськими представниками. Угода визначатиме правила управління фондом, конфігурацію ухвалення рішень тощо.

“Тут важливо, що скоріш за все “Генеральним партнером” (General Partner, GP) виступає компанія, зареєстрована у Делавері (США), яка офіційно приєднується до Фонду через підписання цієї партнерської угоди. Ця компанія діє від імені всього Фонду і є відповідальною за його управління”, – пояснив Железняк.

При цьому раніше президент України Володимир Зеленський запропонував США покарати нардепів за можливий саботаж угоди про надра. Так, глава держави вважає, що Штатам слід позбавити візи тих, хто не голосував за документ. Справа в тому, що перед голосуванням низка депутатів вимагала від уряду надати тексти двох майбутніх угод із США, відмовляючись без цього ратифікувати основний документ.

Угода про корисні копалини України та США: що прописано в документі

1 травня Україна та США підписали угоду про корисні копалини. Воно передбачає створення спільного інвестфонду, який поповнюватиметься розробкою українських надр. Того ж дня текст документу було офіційно опубліковано на сайті Кабінету міністрів, а також на сайті Білого дому.

У документі міститься конкретний перелік із 57 корисних копалин – загальний для тих, рента з яких поповнюватиме фонд, і тих, у видобуток яких право вкладатиметься цей фонд. До нього увійшли не тільки рідкісноземельні метали, а й інші елементи, включаючи нафту та газ.

Робота фонду стосуватиметься лише нових родовищ, ліцензії на які Україна видаватиме після набуття угодою чинності. Водночас право володіння родовищами залишається за Україною.

Контроль над роботою фонду здійснюватиме компанія з правлінням з трьох українських та трьох американських представників, які спільно прийматимуть рішення щодо інвестицій та розподілу грошей. Раніше передбачалося, що США матиме більшість голосів у правлінні, але цю норму вдалося скасувати.

Фонд буде наповнюватись обома сторонами у співвідношенні 50 на 50. США зможуть зараховувати нову військову допомогу Україні як свій внесок у фонд, але вже надана підтримка не враховується, тобто українська сторона не виплачуватиме “борги”, про які раніше заявляли Штати. Крім того, Фонд має інвестувати у розвиток України протягом 10 років – на цей час виплати із фонду заборонені, можна буде лише реінвестувати доходи, а не виводити їх.

При цьому фактична реалізація угоди про надра може затягтися на десятиліття. Справа в тому, що введення в експлуатацію нових родовищ – це тривалий процес, який також потребує серйозних грошових вкладень.

Водночас експерти не заперечують і великого потенціалу угоди. За оцінками уряду України, в країні знаходиться 5% найважливіших сировинних ресурсів у світі, включаючи літій, титан, уран та графіт. Тепер Україна матиме можливість залучити інвесторів для їхнього видобутку.