Можлива агpесiя протu ЄС у разі миру в Україні: єврокомісар назвав єдиний спосіб зупинитu Пyтіна
Новопризначений комісар Єврокомісії з питань оборони Андрюс Кубілюс заявив, що мир в Україні не гарантує безпеки Європі.
Навпаки, він може підштовхнути РФ до нової агресії вже проти країн ЄС або НАТО.
І єдиний спосіб зупинити кремлівського очільника – це підготуватися до нападу. Про це Кубілюс розповів в інтерв’ю українським ЗМІ.
Він попередив, що згідно з даними розвідок, Кремль може “протестувати статтю 5” Північноатлантичного договору вже до 2030 року — а можливо, й раніше.
“Розвідки Німеччини, Данії та інших країн кажуть, що РФ може бути готова напасти на нас (або, як це називають, “протестувати статтю 5″) до 2030 року. Дехто вважає, що це може статися навіть раніше, протягом наступних трьох років”, – сказав він.
На думку Кубілюса, колишнього прем’єра Литви та давнього союзника України, економіка Росії вже настільки інтегрована у воєнну модель, що повернути її до довоєнного стану буде майже неможливо. Країна продовжує масово виробляти зброю, і в разі укладення перемир’я в Україні ці ресурси просто переорієнтують на інші цілі. Саме тому ризик нової агресії — цього разу проти країн Євросоюзу — не просто існує, а є цілком реалістичним.
“Попри це, встановлення миру в Україні дуже важливе, і ми підтримуємо його всіма силами. Але при цьому маємо бути реалістами і розуміти: це не означатиме, що Росія припинить готуватися до наступних агресій, чи то проти України, чи то проти країн-членів ЄС або НАТО. Ми вважаємо нову війну дуже реалістичним сценарієм. І єдиний спосіб стримати pociйську атаку – це підвищити нашу готовність до неї”, – сказав комісар Єврокомісії з питань оборони.
Першим кроком до зміцнення обороноздатності ЄС має стати об’єднання спроможностей країн-членів. Це дасть змогу чітко оцінити спільні потреби й розробити єдиний план оборонного виробництва.
Наступне ключове питання — фінансування переозброєння. У межах ініціативи ReArm Europe передбачено мобілізацію 800 мільярдів євро на потреби оборони, аби забезпечити модернізацію збройних сил держав-членів.
Ще один важливий крок запланований на червень — ухвалення нового законодавства, яке спростить правила у сфері оборонної промисловості. Йдеться про усунення бюрократичних бар’єрів, які гальмують розширення виробництва.
Четвертий напрямок — це інновації. Європа має готуватися не лише до викликів сьогодення, а й до можливих воєн майбутнього. Саме тому ЄС зацікавлений у тісній співпраці з Україною в галузі оборонних технологій — ця взаємодія важлива як для Києва, так і для самої Європи.
П’ятий пункт — підвищення військової мобільності. Вже восени буде представлений спеціальний документ, присвячений спроможності ЄС швидко переміщати військові сили та техніку. Це передбачає інвестиції в інфраструктуру: дороги, залізницю, авіатранспорт тощо. І хоча питання військової мобільності традиційно розглядається в контексті НАТО, Євросоюз також активно долучається до цього процесу, забезпечуючи значну частину фінансування.
Окремий акцент робиться на створенні так званих флагманських оборонних проєктів, на яких буде зосереджено основні зусилля. Серед них — європейська система протиповітряної оборони, стратегічні спроможності на кшталт авіасистем дальнього радіолокаційного виявлення (AWACS), а також розвиток власних супутникових розвідувальних технологій, від яких ЄС досі залежить від США.
Це, за словами Андрюса Кубілюса, не означає конфронтації з Вашингтоном. Європа прагне поступово зменшувати залежність від Сполучених Штатів у стратегічних сферах у рамках природного перерозподілу відповідальності. Адже варто зважати на те, що вже протягом наступного десятиліття США, ймовірно, зосередять свою увагу на Індо-Тихоокеанському регіоні.