До точки неповернення залишилося мало часу: якій країні ЄС загрожує пряме вторгнення Росії та як можуть розвиватися події
Кілька днів тому на кордоні Естонії з Росією в районі так званого Саатсеського чобота були помічені якісь озброєні люди без розпізнавальних знаків.
Через це Департамент поліції і прикордонної охорони закрив проїзд через цей район. Поява збройного загону явно вказує на перехід Росії від повітряних гібридних провокацій до сухопутних – і це дуже тривожний дзвінок.
Детальніше про те, яким може бути розвиток подій і які сценарії залучатиме Росія – у матеріалі “Інформаційний спротив”.
Коли до Польщі залетіла група дронів-приманок “Гербера”, я наголошував на тому, що це не помилка планування маршруту польоту чи ефект придушення дронів українським РЕБ. Це – цілеспрямована провокація, яка є елементом активної фази гібридної війни Росії проти країн ЄС.
Ця активна фаза охоплюватиме не тільки провокації в повітряному просторі, а й сухопутні й морські. З дня вторгнення у повітряний простір Польщі групи російських дронів ми вже спостерігали численні інциденти у різних країнах ЄС – усіх перерахованих вище типів.
Проблема в іншому: а що слідує за цими типами провокацій? Що слідує за активною фазою гібридної війни? А за нею часто слідує фаза прямого вторгнення. Питання лише в тому, яка з країн Європи може опинитися під ударом.
Уразливість Європи
Поява “зелених чоловічків” біля кордонів з Естонією може вказувати на те, що Росія не просто випробовує межі дозволеного щодо однієї з країн ЄС і члена НАТО, а також те, що гібридні провокації та загрози можуть лише посилитися найближчим часом. Особливо привертає до себе увагу те, що військові без розпізнавальних знаків не особливо й ховалися, а вийшли на майданчик, який проглядається, і буквально позували для відеозйомки.
Фактично це було показовою акцією. Але що може статися після цього? Мені неодноразово ставили запитання: якщо в Україні російські війська не можуть (як я неодноразово стверджував) проводити масштабні загальновійськові наступальні операції через виснаження потенціалу РОВ, то як вони їх проведуть проти країн НАТО?
І тут відповіддю на це стане теж запитання: а яка з країн Альянсу сьогодні готова до відбиття загроз з боку Росії на рівні прямого вторгнення?
Річ у тім, що в Україні впродовж повномасштабного вторгнення сформувалася унікальна позиційна форма війни, у межах якої виникло таке поняття, як kill-zone – зона, у якій знищують усе, що рухається в напрямку позицій противника. Kill-zone може бути глибиною 5, 10, 15 і навіть 20 км, і щоб їх подолати, противник змушений втрачати величезну кількість особового складу.
Саме kill-zone змусили РОВ в Україні перейти до бойових дій із застосуванням виключно піхотної компоненти, а також легких транспортних засобів (ЛТЗ) на кшталт “Жигулі”, “Ниви”, УАЗів, мотоциклів та електросамокатів. Це дозволило російським окупаційним військам економити дефіцитну техніку, наприклад, основні бойові танки й бойові броньовані машини (ББМ). І не просто економити, а й накопичувати її через зменшення втрат у зоні бойових дій в Україні.
А тепер найголовніше. В Україні накопичений потенціал бронетехніки РОВ точно не застосують у настільки масовій кількості, як у 2022, 2023 і навіть 2024 роках. Російське командування вибудувало у період 2024-2025 рр. свою стратегію в Україні у форматі “м’ясних штурмів”, або, іншими словами, замінивши людським ресурсом дефіцитну техніку. Але…
Але у Європі якраз може спрацювати і буде працювати класична тактика танкового “кулака”, механізованої колони, артилерійського вогневого валу, ударів КАБами і ракетних ударів, нальотів дронів-камікадзе і терору за допомогою FPV-дронів. До цього Європа не готова від слова зовсім.
У жодної європейської країни немає таких ліній оборони, як в Україні.
У жодної європейської країни немає таких рубежів, як в Україні.
У жодної європейської країни немає таких фортифікацій, як в Україні.
У жодної європейської країни немає такої kill-zone, як в Україні.
У жодної європейської країни немає такого бойового досвіду, як в України.
А тепер уявімо вторгнення Росії в найбільш вразливу з усіх країн Європи – в Естонію.
Поле битви – Естонія?
На жаль, але Естонія – найвразливіша країна в ЄС, яка з набагато більшою ймовірністю може опинитися під ударом Росії, ніж будь-яка інша. Це обумовлено площею країни, її географічним розташуванням, а також логістикою.
Важливим фактором є й пропагандистський підтекст, який РФ використовуватиме для виправдання такого вторгнення. І саме з цього ми почнемо.
Нарва – вразливе місце Естонії, на кордоні з Росією. Місто, у якому досить висока концентрація російськомовного населення, що може стати “виправданням” для вторгнення – гібридного або явного.
За гібридного сценарію – місцева самооборона вирішить захистити себе від “русофобської політики” Таллінна й оголосить таку собі “Народну Республіку Нарва”. Роль силового елемента, як і в Україні 2014 року, виконуватимуть підрозділи “зелених чоловічків” без розпізнавальних знаків.
У разі явного вторгнення наратив буде той самий – боротьба з русофобією, захист російськомовного населення, але застосовуватися будуть регулярні війська РФ.
Важливо згадати нещодавнє інтерв’ю ексканцлерки Німеччини Ангели Меркель, яка фактично повторила риторику Путіна про те, що його змусили напасти на Україну країни НАТО, звинувачуючи в незговірливості Польщу і країни Балтії. По суті, це була не лише спроба легітимізації російських наративів через маріонеткову фрау, а й виправдання можливих майбутніх актів агресії Росії. Вічно стривожена і стурбована Меркель продовжує підігравати путінському режиму навіть на пенсії.
У разі сценарію вторгнення до Естонії Росії достатньо буде залучити ударне угруповання до 100 тисяч особового складу і класичні удари танковими “кулаками”, механізовані колони й всі вищезгадані методи проведення класичної загальновійськової наступальної операції.
Причому удар може бути як лобовим – у саму Нарву, так і з боку Васкнарви, щоб по трасі 32 швидко відрізати місто від підтримки, із виходом протягом доби на вузлове місто Йохві.
Але якщо розглядати можливий задум російського Генштабу щодо Естонії масштабніше, то тільки Нарвою ніхто не обмежуватиметься, хоча вона може стати ключовим елементом для відволікання уваги.
У той час, як РОВ будуть протягом 48-72 годин проводити операцію з відрізання Нарви, а туди спрямують основні естонські сили для нейтралізації загрози, удар може бути завдано через Шумілкіно – Хіндса, з метою виходу основних ударних сил на трасу Е263 і по Е77 відрізати Естонію від Латвії по Пярну.
А тепер про те, що може бути найголовнішим і найпідступнішим у подібному плані.
Перші країни, які відгукнуться допомогти Естонії, – це Литва, Латвія і Польща. Саме їхні сили і засоби куди раніше схвалених рішень НАТО, згідно з пунктом 5, будуть відправлені на допомогу сусідові й зустрінуть опір на кордоні від східного кордону до західного узбережжя, де менш ніж за тиждень може сформуватися буферна зона РОВ. Але головне не це, а те, що за умови зосередження чималих сил і засобів на кордоні з Естонією цих трьох країн РОВ зможуть почати операцію з прорубування Сувальського коридору до Калінінградської області, фактично ізолюючи коаліційне угруповання на території Литви і Латвії.
І якщо хтось скаже, що такий сценарій малоймовірний, я зазначу, що це не так і Росія вже готується до подібної операції. У неї зараз не тільки відбувається процес накопичення техніки, а й було запроваджено цілорічну обов’язкову мобілізацію, яка протягом 2026 року дасть змогу призвати щонайменше 500 тисяч строковиків. Контрактників у 2026 році буде призвано щонайменше 350 тисяч. Сумарно поповнення РОВ наступного року може скласти щонайменше 850 тисяч.
Виходячи з цього, маючи “зайві” 100 або 200 тисяч людського ресурсу, тисячі ОБТ і ББМ, артилерію та іншу компоненту… Що російське командування буде з ними робити, якщо в Україні повноцінно застосувати не вийде? Відповідь на думку спадає сама собою.
Висновки
Поява “зелених чоловічків” біля кордонів з Естонією мене дійсно насторожила. Це один із етапів, який знаменує подальші дії Росії проти не стільки України, скільки проти Європи, яка намагалася абстрагуватися від війни в нашій країні так, немов її це не зачепить. Не варто недооцінювати Кремль і його хижацьку жагу захоплювати й домінувати. Реваншизм і війна – це все те, що живить як чинний режим у Москві, так і наступні.
На жаль, сценарій військового вторгнення в одну з країн ЄС російських військ зараз набагато реалістичніший, ніж у будь-який інший сучасний історичний період, і проблема в тому, що жодна європейська країна не готова відбивати агресію РФ такою, якою вона може бути.
Відсутність цих можливостей у країн НАТО й усвідомлення своєї переваги (нехай, у низці моментів і ситуативної) мотивує Кремль прискорити деструктивний процес. Тому я не виключаю, що точкою неповернення для війни в одній із країн ЄС може стати саме 2026 рік. І Естонія як найвразливіша країна у зоні найбільших ризиків.