Повернулися на щиті: Житомирщина за тиждень провела в останню путь щонайменше 20 захисників.
За тиждень — із 30 травня по 6 червня 2025 року — у громадах Житомирщини попрощалися із щонайменше 20 полеглими за Україну військовослужбовцями. Серед них також є воїни, які вважалися безвісти зниклими та померлими від важких поранень і набутих хвороб.
Ми зібрали інформацію про полеглих захисників із відкритих джерел: офіційних сторінок у соцмережах та сайтів громад Житомирської області.
Малинська міська громада
30 травня 2025 року Малинська міська рада повідомила про загибель жителя громади — військового ЗСУ Юрія Олександровича Григоровича 1984 року народження. Воїн загинув 26 травня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новомихайлівка Лиманського району Донецької області.
“Юрій Григорович ніс службу у складі протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 2 штурмового батальйону однієї з військових частин. Він був вірним військовій присязі, до останнього боронив територіальну цілісність і державний суверенітет нашої країни”, — написала міська рада.
Із українським оборонцем Юрієм Григоровичем у Малині попрощалися 31 травня. Цей день у громаді оголошували Днем жалоби. Поховали воїна на Алеї Героїв.
Оліївська громада
3 червня 2025 року Оліївська сільська рада поінформувала про загибель жителя села Троковичі Олександра Онищука.
У повідомленні сказано, що Олександр Онищук віддав своє життя за свободу і незалежність України.
“Це велика втрата для родини, для нашого села Троковичі, для всієї Оліївської громади та для всієї країни. Його подвиг — це наш спільний біль і водночас наша гордість”, — написали в інформації сільської ради.
Бердичівська громада
4 червня у Бердичеві попрощалися із 25-річною загиблою військовослужбовицею 26 артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича Тетяною Любич. У Тетяни залишалася родина і 7-річний син.
Тетяна Любич народилася на Вінниччині, проте жила у Бердичеві, куди її родина переїхала 20 років тому. Після закінчення НВК № 4 Тетяна вступила до місцевого медичного коледжу. У 2021 році підписала контракт зі Збройними силами України і пішла на службу у 26 артилерійську бригаду імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича.
У бригаді працювала діловодом і займалася продовольчим забезпеченням. Батько Тетяни також служить у війську і воює на сході України.
Загинула Тетяна 31 травня 2025 року на Донеччині внаслідок удару армією РФ керованою авіаційною бомбою.
4 червня у Бердичеві в гарнізонному Будинку офіцерів попрощалися з військовослужбовицею 26 артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича Світланою Стаховською.
52-річна Світлана Стаховська служила у 26 артилерійській бригадіна посаді діловода. Вона загинула під час відрядження на Донеччині внаслідок удару керованою авіаційною бомбою.
Чоловік Світлани служить у тій же бригаді, але на іншому напрямку. У жінки залишилося двоє дітей 28 і 16 років.
Ружинська громада
4 червня у російсько-укрїнській війні загинув сержант Ярослав Бромірський, який до останнього мужньо захищав свою родину та країну від російської агресії. Про це на своїй сторінці в мережі Facebook повідомила Ружинська громада.
“Ружинська селищна рада висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого захисника. Спочивай з миром, наш назавжди молодий Герою. Низький тобі уклін. Ярослав назавжди залишиться у наших серцях мужнім захисником, який щиро любив свою Батьківщину. Це непоправна втрата для кожного із нас”, — йдеться у дописі.
25 травня 2025 року стало відомо про загибель солдата із села Мовчанівка Олександра Михайловича Химинця, — написала на сайті пресслужба Ружинської міської ради. Загиблому воїнові був 41 рік.
“Олександра Химинця призвали на військову службу 21 грудня 2024 року. Вірний присязі, він став на захист України, боронив нашу землю від російського ворога. Воїн героїчно загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Юнаківка Сумського району Сумської області, залишивши після себе не лише біль утрати, а й приклад мужності, честі та самопожертви”, — йдеться у повідомленні.
Радомишльська громада
2 червня у місті Радомишль попрощалися із захисником України — 40-річним Миколою Лівончиком. Про це написала пресслужба Радомишльської міської ради.
В інформації йдеться, що Микола Лівончик народився в селі Котівка. Після школи навчався у Радомишльському професійному ліцеї.
На захист України від військ РФ став 22 червня 2024 року. Був зарахований на посаду стрільця 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону.
22 серпня 2024 року зв’язок рідних з Миколою Лівончиком обірвався. Воїн загинув у результаті штурмових дій військ РФ позицій українських воїнів поблизу населеного пункту Вугледар Волноваського району на Донеччині.
“2 червня 2025 року після довгих місяців очікування та сподівань наш Герой востаннє повернувся додому звичними йому дорогами. Жителі громади, утворивши “живий коридор”, не стримуючи сліз та стоячи на колінах, проводжали Воїна”, — написала пресслужба міськради.
Андрушівська громада
3 червня на щиті додому повернувся житель громади Андрій Сергійович Шеремет. Про це у Facebook повідомила Андрушівська міська рада.
З Андрієм Шереметом прощалися 4 червня. Поховали воїна та міському кладовищі.
Коростенська громада
31 травня під час виконання бойового завдання загинув житель громади — солдат Денис Сергійович Жубинський. Воїну було 40 років. Він був стрільцем-снайпером 2 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 12 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону.
Про це йдеться у повідомленні пресслужби Коростенської міської ради у мережі Facebook.
“Із сумом висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. На жаль, словами важко загоїти в серці болючу рану втрати. Адже смерть найріднішої людини — велике випробування. В цю гірку мить поділяємо горе вашої сім’ї та разом з вами схиляємо голову в глибокій скорботі”, — написала пресслужба, звертаючись до родини загиблого.
Із полеглим воїном попрощалися 6 червня 2025 року біля міського Палацу культури імені Тараса Шевченка. Його поховали на Алеї Героїв.
28 травня загинув житель громади — старший солдат 29-річний Олексій Юрійович Петренко із позивним “Гермес”. Він був навідником-оператором 3-го танкового екіпажу, 1-го танкового взводу, 3-ї танкової роти, танкового батальйону.
На сторінці у мережі Facebook пресслужба міської ради розповіла, що воїна в останню путь у громаді провели 4 червня 2025 року. Поховали Олексія Петренка на кладовищі у селі Новаки.
2 червня у Коростенській громаді попрощалися із В’ячеславом Володимировичем Сичевським, —написала пресслужба міськради. Воїн загинув на передовій. Його поховали на міській Алеї Героїв.
Овруцька громада
1 червня у місті Овруч попрощалися із місцевим жителем Андрієм Миколайовичем Комаревичем. Про це йдеться на сторінці Facebook Овруцької міськради.
Поховали воїна у селі Селище Гладковицької громади.
Словечанська громада
1 червня на передовій загинув Олексій Іванович Патрон — житель села Тхорин Словечанської громади. Інформацію про це повідомила Овруцька міська рада у Facebook.
“Олексій Патрон віддав найдорожче — своє життя — заради свободи, гідності та майбутнього нашої держави. Його мужність, самопожертва і незламна відданість українському народові назавжди залишаться у наших серцях”, — йдеться у повідомленні.
Воїна поховали у його рідному селі.
29 травня загинув уродженець села Черевки Олександр Петрович Торгонський. Воїну було 39 років. Про це на сторінці у Facebook розповіла Овруцька міська рада.
У повідомленні сказано, що останнім часом воїн разом із родиною проживав у місті Харків, де працював старшим охоронником у торговельній фірмі. Та коли розпочалося повномасштабне вторгнення військ РФ, став до лав захисників України.
“Ця втрата — невимовний біль для рідних, близьких, друзів і всієї Овруччини. Та подвиг Героя не згасає. Він житиме в нашій пам’яті, у нашій вдячності, у вільній Україні, за яку віддав власне життя”, — написала Овруцька міська рада.
Лугинська громада
6 червня під час проходження реабілітації після поранення пішов із життя військовослужбовець ЗСУ, житель села Миколаївка — Роман Володимирович Курта.
Про це у Facebook написала Лугинська селищна рада.
Воїна поховали у його рідному селі.
3 червня 2025 на передовій загинув уродженець села Бовсуни Лугинської громади, сержант поліції Юрій Володимирович Бех 1993 року народження.
Про це написала Лугинська селищна рада.
“Захищаючи рідну землю від російських окупантів, під час виконання бойових завдань, Юрій Володимирович загинув у районі села Іванопілля Донецької області.Висловлюємо щирі співчуття родині, близьким, друзям та побратимам з приводу смерті Героя. У цю гірку мить поділяємо горе родини та схиляємо голови в глибокій скорботі”, — йдеться в інформації.
У дописі Поліського національного університету йдеться, що Юрій Бех був студентом цього закладу вищої освіти. Він навчався на 4 курсі агрономічного факультету заочної форми навчання за спеціальністю “Захист і карантин рослин”. Він готувався до випуску, мав захищати кваліфікаційну роботу та складати атестаційний екзамен 23 і 24 червня. Випуск планувався на 30 червня.
“На жаль, Юрій не встиг завершити навчання — власне життя він поклав у боротьбі з російськими окупантами, виконуючи бойове завдання”, — йдеться у дописі.
Воїна поховали на місцевому кладовищі.
31 травня Лугинська громада провела в останню земну дорогу загиблого за Україну , штаб-сержанта Віталія Федоровича Стужука 1986 року народження, — написала Лугинська селищна рада.
Із полеглим воїном попрощалися у селі Радогоща.
Курненська громада
3 червня на щиті додому повернувся житель села Теньківка Дмитро Вікторович Струбчевський. Воїну було 40 років.
Про це у Factbook написала Курненська сільська рада.
В інформації сказано, що воїн загинув, виконуючи військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу і незалежність 25 квітня 2024 року в районі населеного пункту Соловйове Донецької області.
Житомирська громада
4 червня у Житомирі попрощалися із 31-річним Степаном Цимбалюком.
Про це у Facebook інформувала пресслужба Житомирської міської ради.
У повідомленні сказано, що Степан Цимбалюк народився в Житомирі. Навчався у школі №28 (нині — ліцей). Після завершення повної середньої освіти вступив до ПТУ №5, де здобув фах муляра. Згодом продовжив навчання у Житомирському агротехнічному фаховому коледжі. Після навчання працював на різних підприємствах міста.
З перших днів повномасштабного вторгнення Росії Степан Цимбалюк разом із батьком добровільно став до лав захисників України. 8 червня 2022 року під час виконання бойового завдання воїн загинув. Лише через 3 роки він повернувся на щиті до Житомира.
Цього ж дня у Житомирі прощалися із 47-річним Андрієм Куровським.
За інформацією Житомирської міської ради, Андрій Куровський народився в Житомирі. Початкову освіту здобув у школі №17, нині – ліцей №17, далі навчався у ЗОШ №7, нині – ліцей №7. Вступив до Житомирського державного університету імені Івана Франка, обравши фізико-математичний факультет. Педагогічну діяльність розпочав у вечірній загальноосвітній школі №2, працював також у приватному ліцеї “Ор Авнер” та інших закладах освіти Житомира.
У березні 2022 року Андрій Куровський добровільно став на захист України, приєднавшись до одного з підрозділів Збройних сил України. Після поранення, отриманого під час виконання бойового завдання, пройшов лікування та знову повернувся до строю. 28 травня 2025 року під час виконання військового обов’язку життя захисника обірвалося.
5 червня у Свято-Михайлівському кафедральному соборі попрощалися із 27-річним полеглим воїном Максимом Раковичем.
Про це на своїй сторінці в мережі Facebook повідомила пресслужба Житомирської міськради.
Максим Ракович народився в Житомирі. У 2015 році закінчив із золотою медаллю Житомирську міську гуманітарну гімназію №23. У школі брав участь у різноманітних олімпіадах, неодноразово здобуваючи призові місця. З червоним дипломом закінчив Київський національний авіаційний університет. Навчався на факультеті комп’ютерних технологій будівництва за спеціальністю “Будівництво та цивільна інженерія”.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Максим прийняв рішення стати на захист своєї країни, безстрашно та самовіддано виконуючи усі поставлені завдання.
25 травня 2025 року під час виконання одного з таких бойових завдань Максим Ракович загинув.
Вічна слава і світла пам’ять нашим Героям.