Громадянu Pociї продають житло та масово виїжджають з окупованого Криму: стала відома причина.
Pociянu, які так раділи окупації Криму, скуповували на півострові житло та перебиралися жити до моря, зараз чомусь незадоволені.
Їм не подобаються ціни на продукти, відсутність роботи з хорошою зарплатою, спека, російські військові бази, постійні повітряні тривоги й вибухи. Більша частина росіян повертається додому.
Детальніше про це читайте у матеріалі.
Дратують військові бази в Криму
Росіяни, які після 2014 року активно почали скуповувати житло на окупованому півострові та перебиратися до Чорного моря дихати кримським повітрям, чомусь стали повертатися в Росію.
Самі кримські рієлтори кажуть, що чи не понад половина таких “нових жителів” Криму продають свої квартири й будинки, або виставляють їх на оренду, а самі їдуть.
“Жителі Сибіру, Уралу, навіть Підмосков’я дедалі частіше звертаються до нас із проханням продати або здати їхню нерухомість в оренду. Коли починаєш із ними працювати, то з’ясовується, що прожили вони тут рік-два, є ті, хто і п’ять років, але дійшли висновку, що Крим – це не для них. Причини різні. Від того, що клімат не підійшов, до “СВО”“, – розповідає на умовах анонімності кримська рієлторка Ксенія.
Жінка вважає, що протягом останніх років основною причиною від’їзду стали військові дії на окупованому півострові.
“Люди приїхали спокійно жити біля моря, їсти фрукти, насолоджуватися пляжем. Ані вони, ані їхні діти не витримують постійних повітряних тривог, а вже тим більше вибухів. Деякі мені розповідали, що в дітей починається паніка. Їх дратують військові бази, якими буквально всіяний ПБК. Дуже багато військових на вулицях кримських міст, особливо в Севастополі, Керчі, Ялті. Військова техніка на дорогах, перевірки. Таке враження, що люди живуть самі на якійсь військовій базі”, – розповідає Ксенія.
Останніми роками у кримських містах запроваджено режим тиші вечорами. Немає великих і галасливих концертів, як раніше, ресторани й дискотеки рано закриваються. Усе через те, що йде війна.
На офісних працівників та управлінців тут не чекають
Але є й абсолютно не військові причини. Наприклад, відсутність роботи на півострові. Звичайно, тут можна влаштуватися офіціантом або барменом. Але через те, що до Криму через війну їде дуже мало туристів, то й робочі місця у сфері громадського харчування скоротилися, та й сам бізнес згортається.
“Якщо ти сантехнік, електрик, автомеханік, будівельник, кондиціонерник, то роботу тут зможеш знайти. Ще можна влаштуватися працювати в освіті, медицині. Але зарплати у вас будуть кримські, а не московські. А ціни московські, а влітку навіть вищі”, – розповідає житель Ялти Микола.
Населення півострова не дуже численне, офіційно тут проживе трохи більше ніж пів мільйона людей. А це небагато для того, щоб розвивати тут бізнес. Купівельна спроможність населення низька, а зарплати маленькі. Хіба що можна розраховувати на невеликий бізнес або пов’язаний із туризмом.
Щоб стати забудовником у Криму, потрібно мати зв’язки й бути наближеним до влади, тоді у тебе будуть земельні ділянки під будівництво. Інших тут до такого бізнесу не допускають.
“Я переїхала в Сімферополь із Сибіру. Купили з чоловіком житло, а ось роботу знайти не можемо. Я менеджер, можу працювати на складах, в офісі, керувати невеликим виробництвом. Але для мене роботи немає. Або пропонують щось малооплачуване, вдвічі нижче, ніж я отримувала у себе вдома. Чоловік теж перебивається тимчасовими заробітками. Ми збираємося повертатися назад, Крим тільки для літнього відпочинку, жити й працювати тут неможливо”, – впевнена росіянка Катерина.
Багато хто з тих, хто вирішив жити на півострові, мріяли про відпочинок біля моря і заробітки. Але реальність виявилася іншою. Працювати тут можна влаштуватися трактористом, у сільському господарстві доглядати за виноградниками, вирощувати овочі та фрукти. Або заробляти на туристах у літній сезон. Можна здавати в оренду житло, але поки що з туристами тут проблема.
Але офісних працівників, високооплачуваних управлінців, економістів, навіть хороших бухгалтерів тут не чекають. У кращому разі можна мати віддалену роботу й жити біля моря.
Ні полікуватися, ні поїсти
Ще одна проблема – доступ до благ цивілізації. Таких як мережеві міжнародні магазини, на півострові їх немає. Немає й хорошої медицини, якщо потрібно провести КТ-обстеження, то доведеться їхати у Сімферополь, Ялту, Євпаторію, а в селищах нічого подібного просто не існує.
Те, що може бути доступно за медичною страховкою в Росії, у Криму отримати неможливо, або за великі гроші в приватній клініці. Жителі скаржаться, що в медицині процвітає хабарництво, на медстраховку тут ніхто не звертає увагу, купувати ліки й навіть бинти доведеться власним коштом.
У поліклініках черга, жодні електронні талончики не діють.
Дратує росіян, які “понаїхали”, і відсутність комунальних благ. Часті відключення світла, відсутність води через нестачу її на півострові. Також великі проблеми з каналізацією, часто нечистоти зливають просто в море.
“Я приїхала до Криму п’ять років тому. Купила землю, потрібно було під’єднати електрику. Подала заявку, мали виконати протягом пів року, а я чекаю вже два роки. Аксьонову писала, отримую тільки відписки”, – обурюється колишня мешканка Пермського краю Алевтина Василівна.
Й ціни – це болюча тема. Росіяни скаржаться, що ціни на продукти у магазинах і на ринках відповідають московським, а влітку навіть ще вищі. А вони переїжджали сюди, щоб життя було дешевшим.
Живу тепер у російському селі й щаслива
Не люблять тих, хто переїхав на півострів, і самі кримчани. Вони вважають, що ці росіяни принесли до них тільки хаос, сміття, високі ціни в магазинах.
“Вони кримчан за людей не вважають, ставляться зі зневагою, дивляться звисока. Забили всі наші дороги та двори своїми автомобілями, проходу від них немає. Це вони смітять, папірець або недогризок кинути в урну для них нижче їхньої гідності. Крадуть у кафе серветки й зубочистки. Від них тільки сміття. Особливо сибіряки, їм слово – вони два у відповідь”, – каже пенсіонерка з Алушти Катерина Василівна.
Росіяни відповідають кримчанам взаємністю. На думку тих, хто переїхав на півострів, місцеві жителі хамовиті, нахабні, грубі, із застарілим менталітетом, відсталі й нецивілізовані. Саме такими епітетами вони нагороджують жителів Криму.
А ще новоспеченим кримчанам не до душі місцевий клімат. Одна справа, приїхати у відпустку на кілька тижнів, посмажитися під сонцем і скупатися в морі. А інша справа – жити постійно, коли термометр показує 30-35 градусів спеки влітку, а потрібно їхати в задушливому транспорті. А взимку ллє дощ, йде мокрий сніг, потім усе тане і скрізь стоять калюжі та бруд. За вікном – сіре небо, на морі шторм.
“Досі з жахом згадую кримську зиму, це якесь мерзенне міжсезоння з жахливими вітрами, брудом на вулицях. Ледве дочекалася літа і повернулася у своє глухе російське північне місто, берізки цілувала від щастя. Обожнюю сніжну та морозну зиму, і більше жодних думок про переїзд до Криму на постійне місце проживання не виникає. Хоча роботу в Криму я знайшла, і колектив був хороший, і перспектива”, – скаржиться Олена з Комі.
Росіяни кажуть, що жити в Криму через кілька років стає нудно. На всіх екскурсіях побували, все об’їздили, у морі накупалися. А інших розваг тут немає. Хочеться концертів, вистав, дискотек, спілкування, снігу.
“Поживши в Криму, розумієш, що тут класно лише у червні та жовтні. Вітер у міжсезоння, дощі взимку, спека й туристи влітку – та ще розвага. Зарплати значно нижчі, ніж у Москві, де я жила, конкуренція в бізнесі висока і не на користь приїжджих. Обмеження у вільному переміщенні, на мосту постійні черги й огляди, стоїш там годинами. Брак води створює дискомфорт. Дорога земля і нерухомість. Прожила в Криму три роки й поїхала, живу тепер у селі недалеко від Москви і щаслива”, – написала в одному з пабліків росіянка.
Єдині росіяни, кому окупований Крим підходить, – це пенсіонери. Якщо у них є кошти купити житло, а також хороша пенсія, то вони цілком приживаються на півострові. Розваги їм не потрібні, робота теж. Вони обходяться мінімумом, скаржаться на високі ціни в магазинах, на клімат, але мало хто з них повертається.