Гарантії безпеки для України: основні варіанти, загрози і який пункт ставить РФ у дійсно скрутне становище..

“США та Європа негайно розпочнуть роботу з надання Києву гарантій безпеки, щоб відкрити шлях до зустрічі Путіна та Зеленського” – такі слова пролунали після зустрічі у Вашингтоні між президентом США Дональда Трампом, президентом України Володимира Зеленським та європейськими лідерами.

Обіцянка Трампа надати Києву гарантії безпеки надихнула європейських союзників, хоча багато питань так і залишилися до кінця не проясненими, особливо, що ролі США у цьому процесі.

Передбачається, що гарантії будуть зосереджені на зміцненні збройних сил та потенціалу України без будь-яких обмежень чисельності військ. Пакет гарантій безпеки також ґрунтуватиметься на роботі так званої “коаліції охочих”, на чолі з Великобританією та Францією, і, як очікується, у майбутньому включатиме багатонаціональні сили. Свій внесок у роз’яснення конкретних шляхів українського врегулювання зробив і президент США, який повідомив, що Франція, Британія та Німеччина хочуть розмістити свої війська в Україні, проти чого, як відомо, завжди категорично заперечувала Росія, додавши, що американських військових в Україні точно не буде, але буде “певна допомога”. Багато лідерів Європи також висловили широку підтримку гарантіям “на кшталт статті 5” – посилання на положення НАТО про взаємну оборону та формулу, запропоновану прем’єр-міністеркою Італії Джорджею Мелоні.

Однак незважаючи на такі заяви, багато питань так і залишаються відкритими. Які ж насправді гарантії отримає Україна? Чи не будуть вони виглядати черговим Будапештським меморандумом? Чи будуть присутні війська країн Заходу на землі, адже саме це є головним стримуючим фактором, аби Росія не напала знову? Наскільки серйозними будуть зобов’язання США щодо гарантій безпеки для України і в чому вони полягатимуть? Що робити з Росією, яка звісно ж не погодиться на дієві гарантії безпеки для України? Яким чином закріпити цей крок на законодавчому рівні, аби умовна перемога проросійських “Альтернативи для Німеччини”, або “Національного фронту” у Франції не відмінили це рішення через кілька років. І головне, чи готовий Захід до реальної протидії Росії чи знову збирається зупинитися на півзаходах?

Президент Франції Макрон назвав наступні два тижні критично важливими для визначення гарантій безпеки, які Україна отримає в рамках мирного врегулювання конфлікту з Росією, а однією із гарантій безпеки України має стати присутність “сил стримування” зі складу європейських військових. За словами французького президента все ті ж таки Франція, Британія, Німеччина, а також ще й Туреччина “готові взяти на себе операції із забезпечення безпеки в повітрі, на морі та на суші, але не на лінії фронту”. Однак поряд з такими обнадійливими заявами існує багато факторів, що можуть завадити такому розвитку подій.

Про те, які варіанти гарантій безпеки для України розглядаються та основні проблеми та загрози на цьому шляху – у матеріалі OBOZ.UA.

Війська на території України

Представники Британії та Франції неодноразового вказували, що вони більш ніж реально розглядають розміщення кількох десятків тисяч військових на території України у рамках гарантій безпеки. Але на цьому шляху все ще існує багато проблем про які дещо пізніше. Британське видання The Times у своїй статті вказує на те, що план з розміщення тисяч британських і французьких військових у рамках можливих гарантій безпеки є малоймовірним, тим більше розміщення цих сил поблизу лінії фронту.

При цьому Великобританія та Франція все нібито направлять тисячі військовослужбовців на Україну для навчання її збройних сил щодо безпечної західної частини країни, неподалік Львова. Місія координуватиметься з центру управління, створеного в Києві. Сили надаватимуть експертів у галузі логістики, озброєння та навчання для допомоги у відновленні та реорганізації сухопутних військ України. Наявність європейських військ на території України навіть у такому форматі стане сигналом Путіну, що у разі нападу він ризикує розв’язати ширшу війну.

Водночас Європа продовжуватиме постачати Україні зброю, щоб вона була готова до бойових дій у разі спроби Росії захопити нові території. Коаліція виконуватиме місії з патрулювання повітряного простору, заправляючи в небо над Україною винищувачі Typhoon або F-35, щоб утримати будь-які російські атаки. Мета цих місій – заспокоїти українське населення та забезпечити поновлення міжнародних авіаперельотів. США можуть надати як військову, так і розвідувальну підтримку, наприклад, продовживши постачання систем протиповітряної оборони, розвідувальної інформації про можливі порушення та направлення до сусідніх країн літаків, які готові відбити російський напад.

“Чисте небо”

У цьому сценарії США надають лише обмежені гарантії безпеки, що може змусити Європу вагатися щодо розгортання військ на території України. Натомість коаліція охочих зосередить свої зусилля на патрулюванні з повітря та покладатиметься на безпілотні літальні апарати для спостереження за активністю на кордоні. Якщо Росія порушить угоди, союзники можуть домовитись про запровадження нових санкцій. Вони також можуть запровадити безполітну зону, хоча це буде довгостроковим зобов’язанням, яке потребує великої кількості літаків.

Однак і тут є питання, на яке дуже турбує європейців. Наприклад, що робити, якщо літак зазнає нападу, чи зможуть вони вразити цілі на території Росії?

“План Мелоні”

Спеціальний посланник Трампа Стів Віткофф заявив, що США можуть розширити “захист за статтею 5”, але поки не розкрив подробиці. Найпершою, хто запропонував таку формулу стала лідерка Італії Джорджа Мелоні, яка не в захваті від ідеї розгортання сил підтримки в Україні, вважаючи цю пропозицію надто складною та ризикованою. Прем’єрка Італії запропонувала гарантувати Україні захист НАТО без вступу до альянсу. Тобто поширити на країну дію статті 5 Північноатлантичного договору, яка передбачає, що напад на одного з членів НАТО розглядатиметься як напад на всіх. “Це відрізняється від вступу до НАТО, але це означає розширення тих самих гарантій на Україну, якими користуються країни-члени. Це була б стабільна, тривала гарантія, більш ефективна, ніж інші пропозиції. І ми це обговорюємо”, – вважає Мелоні.

За таким варіантом, на її думку, сили, які забезпечують безпеку, не ризикують спровокувати Москву. Гарантія буде задіяна лише в тому випадку, якщо Росія знову нападе на Україну. Певним чином це ставить у незручну позицію Кремль.

“Якщо вони вбачають у цьому велику загрозу, без України в НАТО, це означає, що у нас проблема. Це означає, що ми не можемо довіряти жодному миру, підписаному з Росією, оскільки, якщо правда, що Росія не хоче знову вторгатися в Україну, чому вона має сказати “ні”? – констатує Мелоні.

Безпека не тільки з Європи

“Однією із гарантій безпеки України після війни стануть міжнародні угоди з різними країнами, не лише зі США чи країнами НАТО. Будь-яка суверенна держава у світі має право вступати до оборонних альянсів з іншими країнами. Знаєте, це не тільки НАТО – ми маємо такі альянси з Південною Кореєю, у нас є вони з Японією, в інших країнах є один з одним. Насправді Україна після конфлікту має право укладати оборонні угоди з іншими країнами “, – заявив держсекретар США Марко Рубіо.

За його словами, адміністрація працює з європейськими союзниками і з неєвропейськими країнами, щоб побудувати такі гарантії безпеки.

Відносини між США та Японією засновані на Договорі про взаємне співробітництво та безпеку, підписаному у 1960 році, який зобов’язує США захищати Японію. Він також дозволяє розміщення американських військових баз біля Японії. Америка також офіційно закріпила свої відносини з Південною Кореєю у Договорі про взаємну оборону між США та Південною Кореєю 1953 року, який зобов’язує обидві країни надавати взаємну допомогу у разі нападу на одну з них.

На цьому фоні прем’єр-міністр Японії Сігеру Ісіба заявив, що Японія візьме участь у забезпеченні безпеки України, правда, не уточнивши поки що конкретні кроки.

“Ми докладно обговоримо, що наша країна може й має зробити, у тому числі з погляду законів та можливостей, і відіграємо відповідну роль”, – заявив Ісіба.

Членство у ЄС – як варіант гарантія безпеки

Володимир Зеленський перед вильотом у Вашингтон згадав іще одну ідею: що членство в ЄС – це теж гарантія безпеки. Додатковий варіант, який можна реалізовувати паралельно. Так, більше це політична гарантія, але у договорах ЄС є стаття, яка нагадує статтю 5 НАТО – правда, без прямої військової допомоги. Але політичний сенс той самий. Тим паче, що маємо яскравий приклад Фінляндії, яка довгий час не була членом НАТО, але була членом ЄС. І РФ не наважилася напасти на Фінляндію, тому що розуміла, що напад на країну ЄС буде розглядатися як напад на Європейський Союз, до якого належить Фінляндія. І інші країни, члени ЄС, вони будуть змушені, зобов’язані надавати всіляку допомогу державі, яка входить до їхнього союзу.

До того ж, в ЄС є так звана common security and defense policy – спільна, безпекова і оборонна політика. І це якраз може теж бути додатковою гарантією безпеки для України. Зараз цей інструмент стає дуже актуально у зв’язку з тим, що Сполучені Штати зайняли таку своєрідну позицію стосовно європейської безпеки. Зважаючи не це, Євросоюз має бути зацікавлений в тому, щоб Україна стала елементом загальної європейської безпеки. Інша справа, що ми не станемо членами завтра. До того ще роки. А Путін чекати не буде. Тому Європа теж повинна розуміти, що їй вигідно убезпечити і себе. Саме так. Але для цього треба вигадувати нові механізми. Усе старе вже не працює. Чому б не створити спеціальну угоду між ЄС та Україною? Там можна записати і гарантії, і фінансування, і безпеку. Це питання юристів і політичної волі.

Готовність відправити війська висловило близько 10 країн, але чи відправлять – велике питання

Естонія готова направити на Україну цілу роту солдатів у рамках миротворчої місії. Звісно, ми вдячні нашим балтійським друзям, але ж чекаємо більшої конкретики від таких військових монстрів як Британія, Франція та Німеччина. А все вказує на те, що необхідність створити спеціальну місію породжує величезні труднощі. Яка країна надішле війська? На яких умовах їх буде розгорнуто? Як вони реагуватимуть у разі нападу? Хто платитиме? Будь-які сили повинні мати як мінімум “бойовий мандат” для самооборони у разі нападу з боку Росії.

Президент Франції Макрон заявив напередодні після саміту у Вашингтоні, що європейські збройні сили мають брати участь у миротворчих операціях в Україні після закінчення бойових дій. Європейські чиновники майже кожного дня зараз обговорюють план з відправлення військ в Україну в рамках мирної угоди, включаючи чисельність і розташування військового контингенту. Але питання йде дуже важко. Одна з проблема – де взяти хоча б необхідно-мінімальну кількість військ. Для контролю кордону України з Росією необхідно щонайменше 100-150 тисяч військових, а з ротацією кожні чотири місяці — до 300 тисяч. При цьому можливості Великобританії становлять лише 10% від необхідного, приблизно стільки ж могла б дати Франція.

Існують і внутрішні проблеми на шляху військ до України. Франція та Британія – Макрон і Стармер прагнуть показати, що вони, як і раніше, відіграють важливу роль на світовій арені. Однак обидва стикаються з політичними та економічними труднощами, які зменшують їхні можливості спрямувати війська в Україну. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц стикається з політичним опором усередині країни щодо відправлення військ в Україну, адже Бундесвер може діяти лише за рішенням парламенту. Як пише Bild, канцлер підтримує участь німецьких солдатів, але його партнери з коаліції із СДПН погодяться на це, лише якщо США направлять власні війська. Але ж Дональд Трамп, судячи з його заяв, не схильний погоджуватися на такий варіант.

Туреччина з її великою армією та досвідом у Чорному морі могла б відіграти ключову роль, але позиція Ердогана, поки що не зрозуміла. Польща, яка наразі має найбільшу армію в ЄС, виключає можливість відправлення військ на Україну, але заявляє, що готова допомогти з логістикою будь-якої місії. Прем’єр-міністр Італії Мелоні також негативно ставиться до відправки солдатів на Україну, тому на появу італійців годі очікувати.

Як буде діяти США?

Трамп залишив відкритою можливість участі США у забезпеченні безпеки України, однак саме фактор Штатів є чи не вирішальним щодо забезпечення реальних гарантій безпеки. Під час зустрічі у Вашингтоні, Трамп заявляв, що США нададуть “багато допомоги” Україні у питаннях безпеки разом з європейськими союзниками. Мовляв, “Європа стане першою лінією оборони України, і ми братимемо участь у цьому. НАТО хоче захистити Україну. Ми їм у цьому допоможемо”. Але на сьогодні ні Україна, ні Європа досі не знають, які гарантії все ж готові надати Штати. Конкретні деталі, як і раніше, залишаються неясними. При цьому на передодні, Пентагон повідомив союзників, що США мають намір відігравати мінімальну роль у будь-якому вигляді гарантій безпеки для України.

Так чи інакше, але існує чотири основні варіанти участі США:

• Сухопутні війська. Це найменш можливий сценарій. Дональд Трамп вважає напад РФ на Україну “війною Байдена” та проблемою Європи. Для нього відправка сухопутних військ, хай навіть у якості миротворців, для участі в конфлікті, який йому глибоко неприємний, просто неможливий.
• Повітряне та морське патрулювання. Це більш імовірно. ВПС США вже проводять наглядові польоти над Чорним морем та іншими районами, щоб стежити за перебігом цієї війни. Але, звичайно, існує величезна різниця між неконфронтаційним розвідувальним польотом чи морським патрулюванням та готовністю вступити у збройне зіткнення з такою ядерною державою, як Росія.
• Розвідка. Американські супутникові та повітряна розвідка виявилися життєво важливими, допомагаючи Україні стримувати просування російських сил. У разі мирної угоди, погодженої всіма сторонами, це одна з областей, в якій США, ймовірно, будуть раді надати допомогу.

З останніх заяв, які лунають з Білого дому, можна зробити висновок, що Вашингтон розглядає повітряну підтримку як один із основних варіантів у рамках гарантій безпеки України.

“Коли йдеться про безпеку, європейці готові розміщувати людей на землі, а ми готові допомагати їм в інших речах, особливо, ймовірно, у питаннях, пов’язаних з повітрям, тому що у нас є те, чого немає ні в кого іншого”, – зазначив Трамп в останньому інтерв’ю Fox News.

РФ проти і намагатиметься просунути Китай в “гаранти”

Останні коментарі Кремля свідчать, що стрімка дипломатія адміністрації Трампа не принесла істотних результатів. Росія не сприймає жодних військ НАТО в Україні під виглядом “миротворців”, такі “гарантії безпеки” їй не потрібні, заявив і заступник секретаря радбезу РФ Медведєв. Глава МЗС Сергій Лавров фактично заявив, що Росія хоче одержати право вето на західні гарантії безпеки для України. По суті Москва прагне створити такі умови, щоб знову вторгнутися в Україну.

Лавров назвав “хорошим прикладом” попередні домовленості, яких, за його словами, було досягнуто під час переговорів між Росією та Україною у квітні 2022 року, що відбулися у Стамбулі.

Серед принципів, які тоді звучали, глава МЗС Росії назвав “відмову України від вступу до НАТО або будь-які інші військові блоки, підтвердження нейтрального і без’ядерного статусу України”. За словами Лаврова, гарантами безпеки при цьому мали виступити постійні члени Ради Безпеки ООН, у тому числі Росія, Китай, США, Великобританія та Франція. За його словами, РФ згодна, щоб сьогодні гарантії безпеки України забезпечувалися на рівній основі за участю таких країн як Китай, США, Великобританія, Франція.

Володимир Зеленський вже категорично відкинув ідею Росії про включення Китаю до гарантів безпеки у разі припинення вогню: “По-перше, Китай нам не допоміг зупинити цю війну від початку. По-друге, Китай допоміг Росії, відкривши ринок дронів. Третє, тут питання навіть не про присутніх військовослужбовців. Йдеться про Будапештський меморандум. Китай був серед його підписантів, він не зробив нічого, коли було окуповано Крим. Саме тому нам не потрібні гаранти, які не допомагають Україні та не допомагали в той момент, коли нам справді це було потрібно після 24 лютого”.

З того що пропонується, найбільш дієвим є пропозиція Мелоні щодо “НАТО поза НАТО”

“Ми часто і широко вживаємо термін “гарантії безпеки”, але досі не маємо чіткої відповіді, що конкретно він означає і що за ним криється. Це поняття має юридичне забарвлення. Якщо звернутися до тексту Будапештського меморандуму, то в англомовній версії немає слова “гарантії” – там використане “assurances”, тобто “запевнення”. І це не випадково, адже в англо-американській правовій культурі гарантії означають юридичну обов’язковість. Якщо гарантії дано – вони мають виконуватись, інакше це порушення закону. А в українському перекладі з’явилось слово “гарантії”, хоча в оригіналі йшлося лише про “запевнення”. Це вже показує, наскільки заплутане саме формулювання питання. Тому, на мою думку, важливіше не зосереджуватися на термінології, а виходити з конкретної мети, а вона проста – стримати Путіна”, – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.

На думку Мережка, лише членство України в НАТО єдина справжня гарантія безпеки. Зважаючи на те, що членство поки що не є реальністю є і проміжні варіанти. Наприклад, коаліція охочих, присутність військ на українській землі. Це певний стримуючий фактор, хоча наскільки він здатен реально зупинити Путіна – питання відкрите.

“Мій підхід такий: якщо перспектива вступу в НАТО – це справа майбутнього, то сьогодні треба працювати над альтернативою. І ця альтернатива вже починає формуватися. Я називаю її “НАТО поза НАТО” або “неформальне НАТО”. Ідея в тому, щоб на основі коаліції охочих плюс США створити механізм, подібний до статті 5 НАТО: напад на Україну автоматично вважається нападом на всіх учасників домовленості. Це по суті те саме НАТО, тільки у вужчому колі та без формальної назви. Такий варіант, на мій погляд, найбільш близький до справжньої моделі стримування. Важливо, щоб у ньому брали участь ядерні держави – США, Велика Британія, Франція, а також Німеччина. Саме вони мають достатню військову й економічну вагу, щоб їхня участь реально гарантувала безпеку України”, – вважає Мережко.

На його думку, тут є складності. Стаття 5 НАТО формально застосовувалась лише раз – після 11 вересня у війні з тероризмом. Але саме те, що вона ніколи не знадобилась у класичному сенсі, є доказом її ефективності. Психологічний ефект стримування виявився настільки сильним, що ніхто не наважився випробувати НАТО напряму. Хоча варто розуміти: стаття 5 не означає автоматичне введення військ. Вона передбачає механізм консультацій і спільного рішення – хто надає війська, хто військову техніку, хто логістику. Тому нині можна напрацювати новий механізм гарантій, навіть удосконаливши його юридично, щоб зробити ще більш переконливим.

“Наскільки я розумію, найближчим часом цим має зайнятися комісія на чолі з Марко Рубіо, яка працюватиме над текстом. Саме текст має вирішальне значення. І тут Путін опинився у пастці: довгий час він наполягав лише на неприйнятності членства України в НАТО, а тепер, побачивши перспективу створення “де-факто НАТО”, почав нервувати. Через Медведєва він надсилає сигнали про “неприпустимість” навіть такого формату. Це означає, що варіант коаліції охочих плюс США вдаряє по найчутливішому місцю Кремля”, – вважає Олександр Мережко.

За його словами, важливим є і те, що до цього проєкту готові долучитися США. Спочатку йшлося лише про європейців, тепер заяви Трампа підтвердили американську участь. Так, його позиція змінювалась: спершу він не виключав навіть розміщення американських військ в Україні, потім відкликав ці слова. Але сам факт залучення США – критичний. Без них жоден механізм не матиме реальної сили. Тому потрібно максимально працювати з Вашингтоном, не випускаючи його з поля переговорів. Бо складається враження, що щойно з кабінету Трампа виходять європейці, одразу заходять люди типу Віткоффа, які починають просувати кремлівські наративи.

“Щодо Китаю, як гаранта безпеки України, що зараз намагається просунути РФ. Є ще договір про дружбу між Україною та КНР 2013 року, який Україна ратифікувала в 2014-му, а Китай так і не ввів у дію. Ймовірно, через статтю, що зобов’язує його консультуватися з Україною у разі загрози її суверенітету. Пекін не хоче брати на себе такий обов’язок, адже загрозу створила Росія – його стратегічний партнер. Тому питання, чи може Китай бути об’єктивним гарантом, звучить радше риторично. Країна, яка рятує російську економіку й декларує “партнерство без обмежень” з Москвою, апріорі не стане надійним гарантом для України. Китай відстоюватиме власні інтереси, але вони значно ближчі до інтересів Кремля, ніж до безпеки Києва”, – констатував Олександр Мережко.