«Шматок мила здавався морозивом»: журналіст Дмитро Хилюк про жахи російського полону
Колишній бранець РФ заявив про системні знущання та відсутність координації реабілітації після звільнення
Українець Дмитро Хилюк, який пережив російський полон, розповів про умови утримання, фізичне насильство та труднощі, з якими стикаються звільнені бранці після повернення. За словами Хилюка, однією з головних проблем у полоні був постійний голод, який переслідував людей щодня. Повідомляється з посилання на інтерв’ю Дмитра у LB.ua.
«У полоні голод гриз постійно. Було дуже важко в першій тюрмі. Бувало, дивився на шматок мила, і воно здавалось морозивом. Пробував зубну пасту їсти – не прямо їсти, а так, щоб обманути рецептори», – розповів він.
Їжу, за його словами, намагалися розтягнути якнайдовше. Він також описав побиття, які застосовували так, щоб не залишати видимих слідів. Окремо Хилюк згадав умови утримання, які назвав нелюдськими. У деяких камерах не було вікон, не працювала каналізація, а головним випробуванням став холод.
«Страшенний холод стояв з початку вересня і десь до 20-х чисел травня. Опалення було, батареї були, але як тільки температура трохи піднімалася, вони одразу зменшували подачу тепла», – розповів він. Через це взимку люди буквально змушені були постійно триматися біля батарей. Попри важкі умови, за його словами, серед полонених намагалися зберігати внутрішній спротив і підтримувати одне одного. Окремо Хилюк згадав момент звільнення, який став болісним не лише для тих, хто виходив, а й для тих, хто залишався.
«З нашої тюрми тоді забрали, по суті, лише двох: Миколаєнка і мене. Там було близько 260 людей, і коли мене забирали, всі залишились», – розповів колишній бранець.
Після повернення з полону, за словами Хилюка, більшість звільнених стикається з серйозними проблемами зі здоров’ям. Однією з найпоширеніших є стан зубів. «З зубами проблема у 100% тих, хто повертається з полону», – наголосив він.
Водночас, за його словами, не меншою проблемою є відсутність системної реабілітації та зрозумілого алгоритму дій після звільнення. Хилюк розповів, що інформацію про можливі санаторії та реабілітаційні заклади він отримав випадково і з великим запізненням. Нині, за словами Хилюка, він намагається якнайшвидше повернутися до нормального життя, відновити дім і надолужити втрачений час.
Проблема умов утримання українців у російському полоні та відсутності належної реабілітації після звільнення неодноразово порушувалася правозахисниками, колишніми бранцями та громадськими організаціями. Вони наголошують на необхідності створення єдиного координаційного механізму підтримки звільнених осіб.